Як я подружилася з мультиваркою
Зовсім недавно мої стосунки з кухнею були, м'яко кажучи, напруженими. Я могла спалити яєчню або зварити макарони в кашу. Тому, коли на день народження мені подарували мультиварку, я сприйняла це не як подарунок, а як виклик.
Перший час я обходила її стороною. Вона стояла на стільниці, чорна та блискуча, наче літаюча тарілка. Але голод — не тітка, і настав момент істини.
На тут найпростішим рецептом виявилися "Ліниві голубці". Назва мене розсмішила. Я кинула в чашу фарш, капусту, рис і залила все томатним соком. Активувала кнопку "Гасіння" — і затамувала подих.
За годину по квартирі рознісся аромат, що чоловік вийшов з кімнати здивований: "Це ти сама приготувала?".
Коли я відкрила кришку, то не повірила своїм очам. Це була нормальна готова вечеря! Справжнісінькі голубці! Ми з'їли все за півгодини.
Тепер ми з мультиваркою - найкращі подруги. Вона рятує мене щоразу: у ній нічого не горить і не втікає і можна не боятись опіків. Я розібралася з усіма кнопочками — мову таймерів і режимів. І хоч друзі жартують, що я не готую, а "натискаю кнопки", я знаю: справжня магія починається саме тоді, коли ти перестаєш боятися спробувати.